intro 08912–13 червня 2018, Клуб Кабінету Міністрів України. Україна приймала Шосту офіційну зустріч Панелі з питань довкілля та зміни клімату Східного партнерства. В рамках зустрічі було представлено результати проекту «Моніторинг та оцінка впровадження Україною положень Люксембурзької декларації, що стосуються екологічного врядування» (паралельний захід, 12 червня о 12.30).

Проект спрямований на розвиток співпраці між громадськими організаціями, які входять до двох національних платформ — Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства та Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС (УНП ФГС СхП та УС ПГС), — задля спільної адвокації екологічної реформи в Україні.

На події йшлося про виклики, з якими Україна стикається під час докорінного реформування своєї екологічної політики та законодавства, а також формування належних методів та форм управління у сфері довкілля. Екологічні реформи відбуваються в умовах трансформації, коли стара, усталена система екологічного управління і нова система, що тільки народжується, мусять працювати одночасно.

Учасники погодилися, що Україні необхідно сформувати цілісне бачення належного екологічного врядування у діалозі з громадськістю та іншими заінтересованими сторонами.

Заступник міністра екології з питань євроінтеграції Микола Кузьо зазначив, що до 1-ї річниці Люксембурзької декларації про співробітництво у сфері охорони довкілля та боротьби зі зміною клімату (18 жовтня 2016 р.) Україна розробила і оприлюднила 18 жовтня 2017 року Дорожню карту, намагаючись утворити всеохоплюючу рамку цілей, завдань і результатів до 2020 року щодо реформи екологічного врядування. Це — живий документ, який надає платформу для діалогу з громадськістю. Він також підкреслив, що основні зусилля міністерства наразі спрямовані на формування нової екологічної політики з вимірювальними цілями, розробки законів та підзаконних актів, необхідних процедур та інституційної спроможності. Зокрема, опералізація законів про ОВД і СЕО згідно з Угодою про асоціацію Україна-ЄС — важливий наріжний камінь забезпечення належного екологічного врядування європейського зразка.

Досягнення належного екологічного врядування означає нові, відкриті процедури і стандарти поведінки, розповсюдження відповідальності за стан довкілля на всі рівні влади, підвищення екологічної свідомості українців та їх активна участь в перетвореннях, зміцнення співпраці з міжнародними партнерами, щоб досягти екологічного благополуччя.

Експерт Наталя Андрусевич (РАЦ «Суспільство і довкілля») представила дослідження проекту «Належне екологічне врядування в Україні: відповідність європейським принципам». У документі розглядалися виклики для досягнення належного екологічного врядування в Україні з точки зору п’яти основних критеріїв: прозорості, залученості, підзвітності, ефективності та узгодженості. Згідно з напрацьованими рекомендаціями, для досягнення належного екологічного врядування в Україні необхідно продовжити та посилити публічний діалог щодо належного екологічного врядування в Україні, cинхронізувати дії та заходи, які проводяться для досягнення належного екологічного врядування (відповідно до міжнародних зобов’язань, ініціатив Східного партнерства, виконання екологічної складової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС), пришвидшити темпи реформ у сфері охорони довкілля відповідно до вимог Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та ін.

Експерт Ганна Голубовська-Онісімова (ВЕГО «МАМА-86») представила результати незалежної експертної Оцінки щодо виконання Мінприроди положень Люксембурзької декларації, що стосуються належного екологічного врядування. У цілому, в межах повноважень Мінприроди, навіть у складних умовах трансформацій, принципи належного екологічного врядування виконуються більше ніж на дві третини (68,2 %) від максимально можливого. Найкращі показники демонструються щодо забезпечення відкритості (прозорості) та підзвітності: відповідно 69 та 70 %. Треба зазначити, що дотримання саме цих принципів більше залежить від самого міністерства, ніж від інших ЦОВВ чи органів влади різного рівня. Проте, і в цих категоріях, як і в інших, інколи неможливо оцінювати тільки Мінприроди без врахування наскрізного характеру екологічної політики та необхідності координації з іншими відомствами та органами влади, що здебільшого є слабкою ланкою для оцінювання. Що стосується участі громадськості, то вона забезпечується Мінприроди, за оцінкою, майже на дві третини від максимальної (65,6%). Основними недоліками є незалученість громадськості до підготовки звітів про діяльність, відсутність процедур моніторингу та оцінки впровадження політики з певною періодичністю.

Ефективність екологічної політики полишається низькою (27 %). Разом із здебільшого недостатніми термінами підготовки політики, бракує і певних елементів, як-от оцінки економічної ефективності та СЕО в цілому, яка тільки починає запроваджуватися. Значно впливають на цей показник і дії (бездіяльність) на регіональному рівні та на місцях, які оцінюються дуже низько. Ставки екологічних платежів та штрафів не відповідають вартості ресурсів та розміру збитків, тож, і не впливають на екологічну поведінку користувачів та порушників, хоча Мінприроди подало пропозиції про підвищення ставок до ВРУ. Друга складова ефективності, інституційна, не оцінювалася, оскільки зарано закладати точку відліку під час трансформацій, коли деталі незрозумілі, проте, важливо показати напрям і надалі також його включити до оцінки. Що стосується узгодженості (екополітики), Мінприроди з результатом у 67 % намагається піднести значення екологічної політики і активно працює над її наскрізністю. Клімат — найкращий приклад узгодженості цілей і завдань, також значних успіхів було досягнуто і при виробленні політики поводження з відходами. Проте, аграрний сектор, гідроенергетика, а тим більше економічна політики все ще далекі від розуміння сучасних екологічних вимог. Також, немає розуміння в Уряді щодо справжньої вартості впровадження екологічних директив ЄС, що належать до одного з найдорожчих секторів політики. Реформа децентралізації мало враховує екологічну складову і органи місцевого самоврядування поки що не керуються в своїй діяльності її необхідністю.

Експерт Тамара Малькова (МБО Інформаційний центр «Зелене досьє») представила результати дослідження «Екологічна політика та охорона навколишнього природного середовища в українських ЗМІ». Екологічна тема взагалі в українських ЗМІ висвітлюється дуже незадовільно. Прірва між складною екологічною політикою на національному рівні та усвідомленням її наслідків на рівні маленького містечка чи приватного житла має заповнитись і наповнитись реальним змістом через, зокрема, публікації в найрізноманітніших ЗМІ. Екологічні теми складні, вони потребують і експертних знань, і вміння донести їх до читача і глядача. Тобто, співпраця між журналістами та екологами є обов’язковою. Можна спростити журналістам процес пошуку необхідних фахівців, створюючи бази даних експертів, інформуючи про свою діяльність. Журналістам варто дати доступ до наших тематичних дискусій, або хоча б проінформувати про їх наявність. Соціальні мережі можуть бути джерелом потрібних коментарів та аналітичних матеріалів, сайти екологічних організацій — надавати цікаві приклади та історії з життя. Експерти-екологи можуть проводити навчальні курси найрізноманітніших форматів для журналістів.

Більше інформації за посиланням: https://mama-86.org/index.php/ua/ekolohizatsiia/diialnist

Проект «Моніторинг та оцінка впровадження Україною положень Люксембурзької Декларації, що стосуються екологічного врядування» виконувався за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» (http://www.irf.ua/programs/eu/civicsynergy/), під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства.

Вхід для користувачів

Template by JoomlaShine