intro 083Тема цього року — Природа для води — досліджує, як ми можемо використовувати природу для подолання водних проблем XXI століття.

Екологічний збиток від користування природними ресурсами разом із зміною клімату веде до кризи, пов’язаної з водою, яку ми бачимо по всьому світу: повені, посухи та забруднення води, які все більше погіршуються деградацією рослинності, ґрунту, річок та озер.

Нехтуючи станом наших екосистемам, ми ускладнюємо процес надходження кожної краплини води, яка нам потрібна для виживання та процвітання. Прикладом такого негативного ефекту слугують загальні факти, наведені у Доповіді Світового водного розвитку ООН від 2018 року 1, про:

а) попит на воду:

  • 2,1 млрд. людей не мають доступу до послуг безпечної питної води; в Україні приблизно 9,5 млн. чол. не мали доступ до послуг безпечної питної води у 2015 році (розрахунок проведений за даними Державної служби статистики України та Національної доповіді 2017 року: Цілі сталого розвитку: Україна)
  • до 2050 року прогнозується зростання населення планети приблизно на 2 млрд. чоловік, тому глобальний попит на воду може збільшитися на 30 %, порівнюючи з сьогоденням; в Україні така ситуація не загрожує, так як за прогнозами ООН населення до 2050 року зменшиться приблизно на 8 млн. чол., порівнюючи з сьогоденням 2
  • у наш час у світі на сільське господарство припадає 70 % води, що використовується (переважно для зрошення, особливо в районах з високим рівнем нестачі водних ресурсів і щільністю населення); на промисловість – 20 % від загальної кількості (значна частка води використовується в енергетиці та виробництві); решта 10 % йде на внутрішнє використання, в тому числі на питне водопостачання використовується менше ніж 1 %; в Україні основними споживачами водних ресурсів у 2015 році були: промисловість 43 %; сільське господарство 31 %; комунальні потреби 26 % 3

б) наявність води:

  • сьогодні близько 1,9 млрд. людей живуть в регіонах з обмеженими водними ресурсами, згідно існуючих прогнозів, до 2050 року кількість такого населення зросте до 3 млрд. людей; в Україні налічується понад 950 тис. осіб, які користуються привізною та неякісною водою 4

в) якість води:

  • приблизно 1,8 млрд. людей використовують постійно незахищені джерела питної води, зокрема від фекального забруднення;
  • у світі понад 80 % стічних вод, які продукує суспільство, скидається в навколишнє середовище без очистки і повторного використання; в Україні частка скидів забруднених (забруднених без очистки та недостатньо очищених) стічних вод у водні об’єкти у загальному обсязі скидів за 2015 рік склала 15,7 % 5

г) клімат і довкілля:

  • за прогнозами, кількість людей, що знаходяться під загрозою затоплення, зросте з 1,2 млрд. станом на 2018 рік до близько 1,6 млрд. у 2050 році;
  • близько 1,8 мільярда людей вже постраждали від деградації та опустелювання землі, а 65 % лісових угідь знаходиться в деградованому стані;
  • приблизно 64–71 % природних водно-болотних угідь були втрачені з 1900 року в результаті діяльності людини;
  • через ерозію землеробство втрачає 25–40 мільярдів тон ґрунтів щорічно, значно зменшуючи врожайність і здатність ґрунту утримувати воду, вуглець та поживні речовини. Поверхневий стік, який утворюється при цьому процесі, містить велику кількість азоту і фосфору та є істотним джерелом забруднення води.

За даними Національної доповіді 2017 року «Цілі сталого розвитку: Україна»: у 2015 році частка сільського населення, яке має доступ до безпечної питної води, становить 50 %, а частка міського — 90 %. При цьому за чисельністю наявного населення України на 1 січня 2016 року (Державна служба статистики України) міське населення становило 29 584 952 чол., а сільське — 13 175 564 чол. Таким чином, виходячи з офіційних даних та розрахунків, у 2015 році понад 9 546 000 українців не мали доступ до безпечної питної води.

Зміна природних ресурсів відбувається значною мірою під час конфліктів і стихійних лих. За даними UNICEF-Україна 117 мільйонів осіб, що постраждали від даних ситуацій, не мають постійного доступу до питної води, серед них 3,4 мільйона людей проживають на сході України. А населення, яке піддається ризику ушкодження інфраструктури водопостачання, складає 4,2 млн. осіб.6

У 2017 році в Україні було зафіксовано 135 випадків пошкоджень або зупинки роботи об’єктів водної та санітарної інфраструктури у зв’язку з конфліктом.7 За такої ситуації діти являються найбільш чутливими до змін, Мануель Фонтен — директор програм ЮНІСЕФ з гуманітарного реагування, підкреслив: «…коли конфлікт чи стихійне лихо призводить до перебоїв у наданні базових послуг (таких, як охорона здоров’я, водопостачання чи підтримання санітарії), найбільш уразливими є діти. Поки міжнародне співтовариство не почне вживати невідкладних заходів для захисту і надання життєво-важливої допомоги таким дітям, вони не можуть розраховувати на щасливе майбутнє». У зв’язку із даною ситуацією в 2017 році ЮНІСЕФ надав допомогу із забезпечення доступу до санітарії та чистої питної води понад 1 450 000 осіб, які знаходилися на підконтрольних і непідконтрольних Уряду територіях східної України.

Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Лідія Ткаченко уточнила, що до 2050 року, за прогнозами ООН, українців залишиться 35 млн, і це дані з урахуванням населення Криму та Донбасу.8 Як повідомляє Державна служба статистики, на 1 травня 2017 року в Україні проживає 42,3 млн постійних жителів, а разом з тимчасово проживаючими — 42,5 млн. Прогнозована демографічна криза може мати негативний вплив на економічний та соціальний розвиток країни, проте попит на воду значно зменшиться при незмінних умовах наявних водних ресурсів.

За оцінкою вітчизняних експертів, Україна є однією з найменш забезпечених у Європі країн за запасами місцевих водних ресурсів — 1 тис. куб. м на 1 жителя (для порівняння: у Швеції та Німеччині — 2,5 тис. куб. м на 1 жителя, Франції — 3,5, Великобританії — 5), але водночас їх використання є неефективним та нераціональним.9 Протягом XX ст., за оцінками фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, відбулося масштабне зарегулювання річок України, зокрема Дніпра, що призвело до техногенних порушень 70–80 % руслового стоку, підпору ґрунтових вод і регіонального підтоплення земель. Ці дії були здійснені з метою збільшення господарського використання води, незважаючи на негативні наслідки для навколишнього природного середовища. Згодом людська діяльність змогла досягти зменшення техногенного навантаження на водні об’єкти та значного скорочення обсягів водокористування (у порівнянні з 1990 роком — майже вдвічі), але екологічний стан поверхневих і підземних джерел водопостачання не покращується. Основною причиною виникнення кризового стану водних об’єктів є низькій пріоритет екологічної політики в Україні.

На засіданні уряду 31 травня 2017 року було ухвалено рішення про запровадження обліку поверхневих водних об’єктів в Україні. А 21 грудня 2017 року у Держводагентстві було презентовано сучасний геопортал «Водні ресурси України», який можна знайти за лінком: http://map.davr.gov.ua:44481/. Це є першим кроком у створенні сучасних інформаційних інструментів управління водними ресурсами. Нині тестова версія геопорталу містить дані про понад 3000 річок України, які мають довжину понад 10 км.

За результатами узагальнення даних державного обліку водокористування у 2015 році з природних водних об’єктів було забрано 9,7 куб. км води, з них 1,2 куб. км з підземних водних джерел та 0,6 куб. км морської води.10 Більше половини загального обсягу водних ресурсів споживається промисловими підприємствами на виробничі потреби, решта розподіляється між населенням і використанням води на потреби сільського господарства, в т. ч. зрошення. У галузевому розрізі у 2015 році основними водоспоживачами є підприємства промисловості, якими забирається 4,16 млрд. куб. м води (43 %) води від загального забору по країні (у т. ч. найбільші з них: теплоелектростанції, атомні електростанції, підприємства чорної металургії та вугільної промисловості), сільського господарства — 2,99 млрд. куб. м води (31 %), комунального господарства — 2,49 млрд. куб. м води (26 %).11

Обсяги скидів забруднених (без очистки та недостатньо очищених) стічних вод у водні об’єкти України сягали 875 млн куб. м у 2015 році, на майбутнє прогнозується зменшення даного показника, зокрема: у 2020 — 725 млн куб. м, у 2025 р. — 557 млн куб. м; у 2030 — 279 млн куб. м. Частка скидів забруднених (забруднених без очистки та недостатньо очищених) стічних вод у водні об’єкти у загальному обсязі скидів за 2015 рік склала 15,7 %.12

У 2017 році Україна адаптувала на національному рівні Цілі сталого розвитку (надалі — ЦСР), зокрема ЦСР № 6 та два її завдання: 6.1 «До 2030 р. забезпечити для всіх всеохоплюючий і справедливий доступ до безпечної та економічно доступної питної води» та 6.2 «До 2030 р. забезпечити доступ до адекватних та належних санітарно-гігієнічних умов». Показники та індикатори моніторингу ЦСР 6.1 і 6.2 мають бути узгодженими або ж однаковими з національними цільовими показниками до Протоколу про воду та здоров’я, а саме:

  • частка (%) міського населення/домогосподарств, що мають доступ до централізованого водопостачання; відсоток сільського населення/домогосподарств, що мають доступ до покращених джерел водопостачання (централізованого водопостачання, свердловин, захищених колодязів і каптажів);
  • кількість/відсоток і) дошкільних, іі) загальноосвітніх навчальних закладів та ііі) медичних закладів, що мають доступ до покращених джерел питної води.

Відповідні індикатори мають бути визначені згідно з вищезазначеним завданням 6.2 (із забезпечення доступу до адекватних та належних санітарно-гігієнічних умов), базуючись на даних моніторингу такого доступу для вказаних груп населення і споживачів України до покращеної санітарії.13

Відновлення лісів, пасовищ і природних водно-болотних угідь, повторне підключення річок до заплав, створення буферів рослинності уздовж водотоків — це приклади рішення з урахуванням природних факторів, що допомагають в управлінні наявності та якості води. Вони можуть надати інноваційні та економічні варіанти доповнення до недосконалості та застарілої інфраструктури водних об’єктів. Прикладом такої дії є:

  • наявність та зберігання води: утримання води водно-болотними угіддями забезпечує вологість ґрунту та/або поповнення підземних вод, що є більш стійким і економічно ефективним, ніж сіра інфраструктура (наприклад, дамби);
  • якість води: забруднення від сільського господарства може призвести до суттєвих скорочень питної води, тому введення засобів охорони довкілля у цій галузі, наприклад: захист ґрунтів від ерозії або створення прибережних буферів, смуг землі уздовж водогонів за рахунок висадження місцевих дерев і чагарників, можуть допомогти вирішити цю проблему;
  • управління ризиком: впливи зміни клімату, що викликають надзвичайні повені, можуть бути покращені низкою рішень з урахуванням природних факторів, наприклад: створення прибережних буферів або відновлення зв’язку річок із заплавами, що дозволяє контролювати затоплення та зменшувати ризик стихійних лих.

Застосування деяких рішень на основі природних процесів, створює так звану «зелену інфраструктуру» — природні та напівприродні системи (екосистеми), які дають нам еквівалентну або подібну користь традиційної «сірої інфраструктури», створеної людиною. Ці рішення здатні не тільки покращувати стан водних об’єктів, наприклад: побудовані водно-болотні угіддя, які використовуються для очищення стічних вод, а також забезпечити біомасу для виробництва енергії, поліпшити біорізноманіття та створити рекреаційні простори і створити додаткові робочі місця.

У свою чергу, екосистеми забезпечують користь суспільству та економіці, надають багато послуг, необхідних для підвищення безпеки водних об’єктів, сприяють природному зберіганню прісної води, регулюють потоки, очищають воду, поповнюють підземні води, впливають на клімат, захищають ґрунти та зменшують ризик стихійних лих, пов’язаних з водою, а також забезпечують воду для сільського та рибного господарств, судноплавства, працевлаштування, відпочинку та туризму.

Поняття «екосистемні послуги» — це функції екосистем, що забезпечують певні економічні вигоди суспільству, яке споживає ці послуги. Існує їх поділ на чотири групи: 14

  • ресурсна (мають ринкову оцінку та ціну, наприклад: вода, деревина, продовольство тощо);
  • регулююча (водорегулювання, зв’язування вуглецю, запобігання повеням тощо);
  • культурно-соціологічна (вигоди від освітніх, наукових, релігійних функцій, що пов’язані з екосистемами, наприклад: милування природою, дослідження природних явищ тощо);
  • підтримуюча (найскладніші природні цикли, глибинні, екосистемні процеси).

На даному рівні розвитку перші три групи екосистемних послуг сучасна економіка вже може оцінювати.

Прісні водні екосистеми та тропічні ліси — це найбільш біологічно різноманітні наземні середовища в світі. Вони відіграють важливу роль у підтримці глобального водного, вуглецевого та біогенного циклів, а їх збереження є основою для інтегрованого підходу до управління водними ресурсами та досягнення сталого розвитку.

Рішення на основі природних процесів для управління водопостачанням та якістю підтримують досягнення всіх завдань ЦСР №6: забезпечення наявності та сталого управління водою і санітарією для всіх. Вони також можуть відігравати роль у низці інших ЦСР:

  • ЦСР 1. Відсутність бідності, ЦСР 2. Відсутність голоду, ЦСР3. Хороше здоров’я: рішення на основі природних процесів створюють нові робочі місця, а краща якість води сприяє поліпшенню здоров’я, що, у свою чергу, збільшує продуктивність праці;
  • ЦСР 7. Відновлювана і недорога енергія, ЦСР 9. Промисловість, інновації та інфраструктура, ЦСР 11. Екологічно чисті міста і спільноти, ЦСР 12. Відповідальне використання ресурсів: рішення з урахуванням природних факторів не потребують енергії або вимагають незначної її кількості, а отже, можуть зменшувати енергозалежність «сірих» систем, а також вони допомагають забезпечити більш стало водними ресурсами зростаючі поселення;
  • ЦСР 14. Безпечне використання океанів, ЦСР 15. Безпечне використання землі: водно-болотні угіддя можуть зменшувати забруднення шляхом фільтрації та збільшувати біорізноманіття шляхом розширення природних оселищ.

Отже, екосистеми є життєвоважливою та невід’ємною частиною сталого економічного зростання та розвитку, але, на жаль, нині вони продовжують деградувати і зникати, хоча попит на водоємні товари та послуги зростає. Це все впливає як на наявність води, так і на її якість. Тому ми повинні краще зрозуміти роль, яку відіграють екосистемні послуги у нашому житті, враховувати їх реальну цінність при оцінці компромісів між продуктами харчування, енергією, містами, промисловістю та природою, особливо коли є брак води в умовах зміни клімату.

В України нараховується 2247 водно-болотних угідь загальною площею 215,051 млн. га; серед яких 37 міжнародного значення загальною площею біля 770,545 тис. га. (22 отримали статус міжнародних у 1995 році, 11 — у 2004 році, Секретаріатом Рамсарської конвенції було прийняте рішення про надання міжнародного статусу ще 4 у 2016 році). Крім того, Україна очікує на включення до Рамсарського списку ще низки водно-болотних угідь протягом 2018 року.15

Протягом тривалого часу спостерігаються процеси стрімкої урбанізації, тому очікується, що до 2050 року в містах буде проживати 66 % населення планети. На жаль, досить часто у містах водно-болотні угіддя розглядаються як пустки та місця для звалищ або забудови, тобто більшість людей не усвідомлюють цінність і важливість цих угідь. Вчені підрахували, що з 1990 року площі водно-болотних угідь зменшилися на 64 %, у той час як площі міст активно збільшуються.16

За результатами даних обліку територій і об’єктів природно-заповідного фонду, поданих органами виконавчої влади на місцевому рівні, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, станом на 01.01.2017 природно-заповідний фонд України має в своєму складі 8245 об’єктів загальною площею 4,318 млн. га в межах території України (фактична площа 3,985 млн. га) та 402500,0 га в межах акваторії Чорного моря. Відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі держави («показник заповідності») становить 6,6%.17

У свою чергу, «Фактична лісистість в Україні становить 15,9 %, у той час як за розрахунками вчених, оптимальним показником для нашої держави є 20 %. Однією з основних цілей розробки Національної лісової програми якраз і має бути підвищення цього показника», — пише на своїй сторінці в Facebook тимчасовий виконувач обов’язків голови Держлісагентства Христина Юшкевич.18

Площа територій та об’єктів природно-заповідного фонду: в 2000 — 2399 тис. га; в 2005 — 2807,1 тис. га; в 2006р. — 2854,5 тис. га; в 2007 — 2989,96 тис. га; в 2008 — 3041,5 тис. га; в 2009 — 3268 тис. га; в 2010 — 3458,9 тис. га; в 2015 — 3803,1 тис. га. Частка площі територій та об’єктів природно-заповідного фонду в загальній території країни: у 2000 — 4 %; у 2005 — 4,73 %; 2010 р. — 5,7 %; у 2015 — 6,3 %. Частка площі територій національної екологічної мережі у загальній території країни: у 2000 — 37,81 %; у 2005 — 38,1 %; у 2007р. — 38,16%; у 2008 — 38,17%; у 2009 — 38,18%; у 2010 — 38,19% тис. га; у 2015 — 38,2 %. За трьома вищенаведеними показники спостерігається динаміка збільшення з кожним роком природоохоронних територій України (дані за 2000 рік взяті із Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки; за 2005–2010 роки — із Національної доповіді про стан формування національної екологічної мережі України за 2006–2010 роки, за 2015 рік — із Національної доповіді 2017 р. «ЦСР: Україна»).

Згідно з даними Держводагентства, до земель водного фонду віднесено 4365,3 тис. га, з них землі, зайняті водними об’єктами, складають 2415,2 тис. га. Найбільша площа земель водного фонду припадає на водосховища — 1134,5 тис. га, 939 тис. га займають відкриті заболочені землі, 539,8 тис. га — озера та прибережні замкнуті водойми, 343,3 тис. га — лимани, 244,2 тис. га — річки та струмки. В Україні виявлено 2488 торфових родовищ із загальною площею близько 1 млн. га.19

Ресурси річкового стоку України становлять у середньому 87 млрд. куб. м на рік (у маловодний рік цей показник зменшується до 56 млрд. куб. м). Річкову мережу України складають понад 71 000 річок загальною довжиною більше 170 тис. км. Її середня густота — 0,25 км/км2. Майже всі річки належать до басейнів Чорного й Азовського морів і тільки 4 % — до Балтійського моря. Водні ресурси України формуються, в основному, за рахунок стоку річок Дніпро, Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг, Тиса, на яких побудовані водосховища. Ресурси підземних вод оцінюються приблизно в 21 млрд. куб. м. в рік (з них 66 % гідравлічно пов’язані з поверхневим стоком).20

Для поліпшення екологічного, водогосподарського та санітарного станів зарегульованих річок необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на відродження та охорону річок, до яких належать екологічно-репродукційні попуски — це попуски з водосховища, що забезпечує умови стійкого та безпечного функціонування водних екосистем на ділянці річки нижче водосховища. Вони спрямовані на підтримку режимів і рівнів води в нижніх б’єфах гідровузлів, наближених до природних гідрологічних режимів водного об’єкта. Такі попуски підтримують стабільний стан гідробіонтів, іхтіофауни, навколоводних екосистем нижнього б’єфу, включаючи рослинність і тваринний світ. Екологічний-репродукційний попуск формується з урахуванням рибогосподарського, руслоформуючого, санітарного, а також інших видів попусків, які забезпечують стале і безпечне функціонування водних і навколоводних екосистем. 21

Щорічно в квітні – травні, незалежно від фактичної водності, в Україні виконується еколого-репродукційний попуск з Дністровського водосховища в нижню частину річки Дністер з метою обводнення/промивки дністровських плавнів і підтримання екологічної рівноваги в дельті ріки. Моніторинг впливу даних пропусків на розвиток водних рослин, безхребетних, риб, гніздування птахів і фізико-хімічні показники здійснюються впродовж останніх десять років. Нижче наведено строки та об’єми водного стоку під час здійснення репродукційних попусків із Дністровського водосховища 22 (Табл.1).

Таблиця 1. Фактичні дані екологічних репродукційних попусків з Дністровського водосховища

Роки

Вод-ність у квітні, травні, %

Трива-лість, діб

Об’єм водови-пуску, млн. м3

Об’єм прип-ливу млн. м3

Серед-ні вит-рати, м3

Серед-ній прип-лив, м3/с

Оцінки екологічних попусків на екологічний стан у гирлі Дністра

1

2

3

4

5

6

7

8

2001

62,0 і 61,0

19.04 – 18.05 (31 доба)

1086,0

652,0

419,0

252,0

У результаті екологічного попуску було залито водою близько 85 % площі плавнів, що позитивно вплинуло на екологічний та санітарний стани пониззя Дністра.

2003

80,0 і 64,0

21.04 – 21.05 (31 доба)

903,0

690,0

348,0

258,0

Площа нерестовищ, що були залиті водою, становила 12 тис. га або 50 % від їх загальної кількості, що було недостатнім для повноцінного проходження нересту. Екологічний попуск 2003 р. характеризується як малоефективний.

2005

107,0 і 161,0

11.04 – 14.05 (34 доби)

1638,0

1691,0

558,0

576,0

Один з найоптимальніших за період функціонування Дністровського водосховища.

2007

квітень 36 %

13.04 – 30.04 (18 діб)

476,3

302,4

476,3

168,0

Витрати пропуску виявилися недостатніми для ефективного відтворення біорізноманіття дельти Дністра.

Продовження таблиці 1

1

2

3

4

5

6

7

8

2009

120,0 і 55,0

15.04 – 15.05 (30 діб)

1230,0

1052,6

474,7

406,0

Витрати даного пропуску дозволили створити оптимальні умови для забезпечення збереження рибних ресурсів у нижній течії р. Дністер. Проте в результаті зменшення рівня верхнього б’єфа на Дністровському водосховища спостерігалося осушення нерестовищ та подекуди загибель ікри риб.

2010

96,3 і 183,4

З 10.04 по 10.05 (31 доба)

360

900

359,68

379,1

Даний попуск пройшов з достатньо високими рівнями води, забезпечив покриття всіх природних нерестовищ дельти Дністра, а саме заплавних лук. У 2010 році пройшов паводок.

2011

74,2 і 71,95

З 10.04 по 10.05 (31 доба)

1080

1049,76

343,39

291,26

Регламент попусків не був оптимальним для екосистеми пониззя Дністра, що призвело до проходу нересту багатьох видів риб у несприятливих умовах.

2012

85,3 і 70,1

З 11.04 по 11.05 (31 доба)

1067,5

828,9

403,61

278,03

Гідрологічна ситуація у зв’язку з нехарактерними для весняного періоду обсягами річного стоку не була сприятливою. Більшу частину заплавних лук обводнено недостатньо.

2013

237,2 і 82,90

З 17.04 по 17.05 (31 доба)

1415

1276

537,81

476,55

Відбулося вдале здійснення еколого-репродукційного попуску, що сприяло позитивному впливу на формування кормових стацій навколоводних видів птахів, але із зменшенням обсягів скидів вони втратили свою цінність.

2014

47,0 і 137,45

З 11.04 по 11.05 (31 доба)

949,0

101,1

354,32

187,09

Враховуючи ситуацію низької водності, провели екологічний попуск у квітні – травні поточного року вдало, але він не забезпечив промивки заплавних озер і залиття прируслових луків.

2015

61,2 і 100,51

З 11.04 по 21.05 (38 діб)

1237,2

797,8

368,95

243,00

Даний попуск був стабільно низьким без наповнення водою нерестовищ плавневої системи, що незадовільно вплинуло на стан природних ресурсів пониззя р. Дністер.

2016

39,3 і 61,17

З 16.04 по 6.05 (21 доба)

456,54

337,49

251,62

186,47

Режим екологічного попуску за показниками був найгіршим за всі роки його здійснення, бо обсяги попуску не забезпечили ні промивки плавнів, ні залиття водою прируслових луків, а також не перевищували меженні рівні.

2017

50,0 і 89,80

З 8.04 по 10.05 (33 доби)

949,54

561,69

333,03

197,00

Екологічний попуск відбувся вдало, але плавнева система була заповнена лише на 50–60 %, рівень води був стабільно низьким, у результаті чого не було створено достатньо сприятливих умов для проходження нересту водних біоресурсів.

Один з найоптимальніших екологічних попусків за період функціонування Дністровського водосховища було здійснено у 2005 році на рівні середніх витрат 558,0 м3/с.

Таким чином, нам необхідно розвивати «зелену» інфраструктуру та погоджувати її з «сірою», де це можливо: висадка нових лісів, відновлення зв’язку річок із заплавами та водно-болотних угідь та інше, що допоможе відновити збалансований водний цикл, поліпшити здоров’я людей і надати їм засоби для існування. Такі рішення на основі природних процесів допоможуть вирішити багато проблем, пов’язаних з водою.

Посилання:

1 UNESCO (2018) United Nations World Water Development Report 2018: Nature-based solutions for water unless specified otherwise

2 Апостроф: https://apostrophe.ua/ua/news/politics/regional-policy/2017-06-16/skolko-ukraintsev-ostanetsya-k-2050-godu-demografyi-dali-neuteshitelnyiy-prognoz/99001

3 Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання у 2015 році

4 Національна доповідь 2017 року: Цілі сталого розвитку: Україна

5 OCHA United Nations Office for the Coordination of Humanitarian Affairs: https://mailchi.mp/e6e249449ec8/outjv093xz-1375741?e=333be60b89

6 UNICEF-Україна: https://www.unicef.org/ukraine/ukr/media_31727.html

7 Апостроф: https://apostrophe.ua/ua/news/politics/regional-policy/2017-06-16/skolko-ukraintsev-ostanetsya-k-2050-godu-demografyi-dali-neuteshitelnyiy-prognoz/99001

8 УКРІНФОРМ: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2240911-stan-vodnih-resursiv-kraini-pid-pilnou-uvagou-gromadan-uradovij-kontaktnij-centr.html

9 Переосмислення водної безпеки для України за результатами Національного політичного діалогу заінтересованих сторін: https://mama-86.org/images/publications/gwp/Rethinking_Water_Sequrity_ukr.pdf

10 Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання у 2015 році

11 Національна доповідь 2017 року: Цілі сталого розвитку: Україна

12 Переосмислення водної безпеки для України за результатами Національного політичного діалогу заінтересованих сторін: https://mama-86.org/images/publications/gwp/Rethinking_Water_Sequrity_ukr.pdf

13 Екологія життя: http://www.eco-live.com.ua/content/blogs/ekosistemni-poslugi

14 Мінприроди: https://menr.gov.ua/news/30627.html / Чигиринська районна державна адміністрація: http://www.chigirinrda.gov.ua/7413-2-lyutogo-vsesvtny-den-vodno-bolotnih-ugd.html

15 Сталий розвиток для України: http://sd4ua.org/golovni-temi-stalogo-rozvitku/vodni-resursi/

16 Дубинина В. Г. Методические основы экологического нормирования безвозвратного изъятия речного стока и установления экологического стока (попуска). – М.: Экономика и информатика. 2001. – 118 с.

17 Екологічні основи управління водними ресурсами : навч. посіб. / А.І. Томільцева, А.В. Яцик, В.Б. Мокін та ін. – К.: Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування, 2017. – 200 с.

18 Сталий розвиток для України: http://sd4ua.org/golovni-temi-stalogo-rozvitku/vodni-resursi/

19 Дубинина В. Г. Методические основы экологического нормирования безвозвратного изъятия речного стока и установления экологического стока (попуска). – М.: Экономика и информатика. 2001. – 118 с.

20 Екологічні основи управління водними ресурсами : навч. посіб. / А.І. Томільцева, А.В. Яцик, В.Б. Мокін та ін. – К.: Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування, 2017. – 200 с.

Вхід для користувачів

Template by JoomlaShine